Образ Г. П. Ґалаґана на сторінках журналу «Киевская старина».

Анотація

Мета статті полягає у виявленні механізмів конструювання прижиттєвого та меморіального образів одного із значимих представників дворянства Лівобережної України Григорія Павловича Ґалагана (1819–1888). Актуальність роботи визначено можливостями включення обраної теми до різноманітних міждисциплінарних контекстів біографістики, соціальної, політичної, культурної та інтелектуальної історії. Історіографічна експертиза виявила, що питання ролі і місця дворянства в історії залишається дискусійним, а тому його вивчення зберігає актуальність. Методологічну основу сформували базові принципи теорії історіографічного образу, що спрямовували на виявлення ґенези, формування та еволюції уявлень стосовно Г. П. Ґалагана на сторінках часопису «Киевская старина». Ми виходили із розуміння того, що історичне знання та суспільні історичні уявлення формуються шляхом вибіркового відображення і трансляції минулого у професійному середовищі та публічному просторі. Саме тому предметом нашої уваги став процес конструювання прижиттєвого та меморіального образів лідера дворянства Лівобережної України, який розпочався іще за його життя на сторінках «Киевской старины». Саме тому джерельна база дослідження була сформована з публікацій в «Киевской старине» біографічних документів та праць самого героя. Основні результати полягають у визначенні змістовних структур прижиттєвого та меморіального образів Г. П. Ґалагана: покровитель місцевої освіти, справжній патріот Батьківщини, активний захисник інтересів її населення, видатний меценат, поціновувач та захисник традиційної народної культури. Виявлені мотиви творення такого ідеалістичного образу були обумовлені завданнями поміркованого сегмента національного руху кінця XIX – початку ХХ ст.: необхідністю плекання і зміцнення місцевого патріотизму, української або малоросійської ідентичності, важливістю формування пантеону знакових національних діячів, вихованням у заможних земляків ставлення до матеріальної підтримки національної справи як до морального обов’язку, важливої, статусної справи.