Соціально-історичні передумови утворення і розвитку історичної антропології як сучасної філософії історії

Анотація

Утворення і розвиток теоретичних підходів історичної антропології як сучасної філософії історії реалізувалися в етапах ґенези і «тотальної історії», початкових у розвитку даної дисципліни. В їх просторі постали онтологічні, гносеологічні і аксіологічні засади подальшої динаміки історично-антропологічних розвідок. Так, у онтологічній площині було утворено проблемне поле наукових студій: суспільна психологія соціумів Західної Європи Середньовіччя і Раннього Нового Часу, їх усвідомлені і підсвідомі складові світобачення, норми і цінності суспільнозначущої поведінки, багатоаспектні феномени життєдіяльності й повсякденного життя, масові релігійні і квазірелігійні уявлення. Утворення цих смислових площин історичної антропології здійснилося під впливом соціально-історичних процесів першої половини минулого століття. Серед них слід виокремити величезні і грандіозні процеси І і ІІ світових війн та процеси міжвоєнних соціально-політичних і геополітичних трансформацій, поразка нацистських і фашистських соціально-історичних моделей, реалізованих у розвитку країн Західної і Центрально-Східної Європи, досвід участі у глобальних історичних процесах великих мас людей і формування масових уявлень про них. Дані соціально-історичні процеси виявилися основою формування в історично-антропологічних студіях спрямованості на дослідження і розуміння ментально-культурного горизонту суспільств минулого у підсвідомому й свідомому аспектах як сутнісно важливих факторів каузальності й особливостей їх історичного розвитку. Дослідження і аналіз соціально-психологічної і культурної сфери причинності, змісту і потенціалу історичної динаміки усіх її зрізів стали головним завданням історичної антропології як сучасної філософії історії. Соціально-історичні процеси першої половини минулого століття сформували об’єктивну суспільну й наукову потребу у ґенезі і становленні історично-антропологічних концепцій для науково адекватного осмислення багатоаспектного ментально-культурного горизонту минулого й певною мірою сучасності. Вивчення і розуміння історичною антропологією психологічно-культурного виміру розвитку суспільств, макрорегіонів й світ-системи минулих епох акцентує її самобутність стосовно до сучасних першим етапам динаміки цієї науки значущих філософічно-історичних концепцій: марксистської, культурно-історичної О. Шпенглера, осьового часу К. Ясперса. На відміну від аналізу даними теоріями таких сфер історичних процесів, як економічна, геокультурна, георелігійна, історична антропологія як сучасна філософія історії, фокусує студії на осмисленні ментальних, соціально-поведінкових і культурних основ багатоманіття явищ динаміки минулого. Це надає їй змогу релевантно розуміти каузальність і зміст історичних процесів, розуміти альтернативи їх потенціального розвитку.