Неоконфуціанство в період «культурної революції» в Kитаї

Анотація

Стаття присвячена аналізу впливу на процес становлення сучасного неоконфуціанства такого важливого суспільно-політичного явища в історії сучасного Китаю, як «культурна революція». Нами поставлено завдання – розглянути «протистояння» ідей і постулатів, пропагованих свого часу ідеологами «культурної революції» й базових положень неоконфуціанства. Одним з ідеологічних стрижнів (поряд з домінантним марксизмом) соціального устрою в Китаї є неоконфуціанство. Останнє пройшло важкий шлях трансформацій та утисків з боку панівних у різний час ідеологічних векторів, наприклад, таких, як «рух за нову культуру» або «культурна революція». Кожна з цих течій декларувала необхідність суспільних перетворень.

Період «культурної революції» характеризується активною світоглядною боротьбою проти неоконфуціанства. У Китаї був проголошений курс на формування «нової людини». Людини «пластичної» та відкритої для нових соціальних трансформацій. Мао Цзедун бачив загрозу для подібних перетворень у конфуціанстві з його акцентами на традиції і ритуалі. Умовно нове зіткнулося з необхідністю очистити собі дорогу від пережитків старого.

Останнім часом у Китаї активізувався процес перегляду підсумків «культурної революції». Встоявши під натиском «культурної революції» конфуціанство в подальшому було успішно «реабілітоване» і включене в ідеологічну доктрину сучасного Китаю.