Методологічні перспективи історії повсякдення в українському історико-медичному краєзнавстві

Анотація

Розкрито теоретико-методологічні перспективи студій з історико- медичного краєзнавства в Україні з використанням підходів та інструментарію історії повсякдення. Остання вже є утвердженим напрямом української історіографії, що природно охоплює проблематику надання та отримання медичної допомоги. Однак саме цей аспект від повної реалізації ще далекий. Значна роль в актуалізації напряму належить краєзнавцям, які й стали першими в Україні застосовувати те, що сьогодні має назву «людинознавча концепція історії». Методологічна парадигма медичного відгалуження історії повсякдення базується на міждисциплінарності, увазі до міжособистісної комунікації «медик/знахар – пацієнт», їх типових та нетипових зразків. Зроблено висновок про те, що найперспективнішими є біхевіористський підхід, застосування якісних методів дослідження, залучення мікроісторичного підходу, етнографічних напрацювань, усноісторичного інструментарію. Якісно реалізувати ці потенційні можливості на даний момент реально тільки на локальному рівні, що є викликом часу для краєзнавців.