Реформування оборонно-промислового комплексу України: успіхи та невдачі у контексті воєнно-політичного діалогу з НАТО

Анотація

Проаналізовано стан українського ОПК у контексті євроінтеграційних намірів української держави. Зазначено, що у 1990–2000-х рр. Україна мала розгалужений, нерівномірно розвинений, недостатньо скоординований ОПК, який характеризувався незбалансованістю структури оборонних виробництв, високим рівнем зношеності основних фондів, низькою рентабельністю роботи більшості підприємств та низьким рівнем завантаження виробничих потужностей. Зазначено, що реформування ОПК повинно відбуватися синхронно, на тлі вступу нашої держави до НАТО, адже Альянс – певний сигнал іноземним інвесторам для приходу в Україну, що, у в свою чергу, покращить міжнародний інвестиційний імідж України та дозволить збільшити надходження до бюджету за рахунок заощаджень на обороні. Зауважено, що українській владі необхідно посилити державний протекціонізм з метою підвищення результативності заходів з просування вітчизняної оборонної продукції, технологій і послуг на перспективні сегменти світового ринку озброєнь шляхом підтримання маркетингової діяльності, координації та фінансування участі національних делегацій у міжнародних виставкових заходах. Наведено приклади успішних підприємств ДК «Укроборонпром», зокрема у сфері виготовлення та поставку авіаційних керованих ракет, послуг з ремонту та модернізації бойових літаків і гелікоптерів тощо.