Особливості формування та розвитку маскулінного регіону: на прикладі Донбасу другої половини ХІХ – першої третини ХХ століть

Анотація

У статті аналізуються причини формування та тривалого збереження маскулінності Донбасу в другій половині ХІХ – першій третині ХХ ст. Вибір цього історично сформованого промислового регіону як об’єкта дослідження був обумовлений існуван-ням в означений період ряду відмінностей у визначенні гендерних ролей порівняно із загальноукраїнською практикою. Вирішальним фактором, що визначив формування та довготривале збереження маскулінності Донбасу, був характер економічного розвитку регіону. У пореформений період домінуючою галуззю тут було сільське господарство з його традиційним патріархальним укладом, який зберігся на селі до 1930-х рр. Інтенсивний промисловий розвиток регіону, що розпочався наприкінці XIX століття, теж сприяв появі тут галузей господарства з переважним залученням чоловіків: кам’яновугільної, металургійної. Через небажання місцевих селян влаштовуватись на промислові підприємства з важкими умовами праці дефіцит робочої сили поповнювався за рахунок малоземельних або безземельних селян з інших українських та російських губерній, які в більшості своїй розглядали цю роботу як тимчасову, тож родини свої сюди не перевозили. Такий самий підхід до цього був і в засновників підприємств. Жіноча половина їх родин не знаходила собі місце в цьому маскулінному краї. Лише на початку ХХ століття, коли навколо підприємств розбудовуються робітничі поселення, ситуація дещо змінюється. Приїхавши на нетривалий час, деякі робітники осідали тут, перевозили сюди родину, що сприяло вирівнюванню гендерної пропорції населення регіону. Проте як і раніше за чоловіками зберігалася домінуюча роль у господарському та суспільно-політичному житті, тоді як сферою діяльності жінки було винятково домашнє господарство. Причиною цього була відсутність будь-яких вікон можливостей для них, викликана зосередженням промислових підприємств на виробництві продукції важкої промисловості, на яких умови праці були непосильні для жінок. Лише з початком Першої світової війни, коли частка чоловічого населення зменшується, жінки починають займати певні позиції на виробництві, проте масового характеру це не набуло. Незмінною така ситуація залишалась майже до почат-ку 1930-х рр., коли партійно-державними органами, зацікавленими в залученні жінок на виробництво, створюються умови для їх вивільнення від домашнього господарства. Проводило більшовицьке керівництво й цілеспрямовану політику щодо активізації ролі жінки в суспільстві, що спричинило появу в 1920-х рр. у регіоні жінвідділів та рух дружин командирів промисловості. Це дало змогу деяким жінкам віднайти свою нішу й створило фундамент для соціальної мобільності молодого покоління. Однак все це так і не змогло зруйнувати маскулінний характер регіону, жінки так і не змогли тут посісти рівноправне з чоловіками місце в суспільно-політичному житті.