Цивілізаційна трансформація соціокультурного середовища: взаємодія {людина} – [машина] в умовах SMART-цифровізації

Анотація

Актуальність проблеми полягає у зростаючому розриві досконалості та швидко зро-стаючих можливостях техніки і сучасних інформаційних технологій на тлі зменшення вимог до особистих можливостей кожної людини. Техніка вдосконалюється експоненціально, тоді як людський потенціал експоненціально не активується. І все це відбувається на тлі пригнічення природного середовища людини. Гостро стоїть проблема самоідентифікації людини та людства в умовах надмірності інформації за допомогою експоненціального вдосконалення машин, враховуючи пластичну крихкість людської свідомості. Мета статті – дослідити трансформації соціокультурного середовища через удосконалення машин та поширення smart-цифровізації; показати місце людиномірності в науці для розкриття творчого потенціалу особистості. Основні результати. Надшвидка технізація (заміна фізичної праці людини, що призводить до гіподинамії) та smart-цифровізація (за-міна розумової праці, наслідком чого є гіпокогнітія) викликають необхідність в освоєнні інноваційного інтелекту – синергетична мережа природного інтелекту зі штучним для постійного удосконалення людського інтелекту, що зумовить нові можливості наукового пізнання. У нових умовах важливим є формування культури цінності самої людини, а не машинних алгоритмів (МА). Це означає удосконалення людських уявлень за допомогою штучного інтелекту, використовуючи конфабуляцію людини для динамічного усклад-нення та оновлення картини світу, а не її спрощення. Вкрай необхідним є збереження та розвиток природної людиномірністі, яка постійно відтворюється і вдосконалюється за рахунок взаємодії людського раціонального та ірраціонального, розвиток почуття міри, тонких відчуттів та розрізнень, відновлення здатності людини сприймати ВСЕ і ВІДРАЗУ. Нові соціокультурні трансформації спричинять появу цифрового етосу (цифрової ети-ки), цифрового пафосу (цифрової естетики), цифрового логосу. Потрібне осмислення та інтеграція технологій штучного інтелекту у життя людини таким чином, щоб вони служили розширенню людського досвіду, а не його пригніченню чи заміні.