Жінки в суспільно-політичному та соціально-економічному житті Миколаївщини другої половини ХІХ – першої третини ХХ століть

Анотація

У статті аналізується суспільний статус жінок, можливості їх суспільної активності та типи жіночого руху в другій половині ХІХ – першій третині ХХ століть з огляду на регіональну специфіку. Регіоном для дослідження обрано Миколаївщину, що обумовлено існуванням ряду відмінностей у визначенні гендерних ролей порівняно із загальноукра- їнською практикою. Воєнізований характер регіону призвів до того, що його населення зберігало суттєвий маскулінний складник у ментальності протягом тривалого часу. Саме військові складали місцеву еліту, в середовищі якої мали б формуватися емансипаторські настрої, характерні для Російської імперії другої половини ХІХ століття. Та й гендерна пропорція населення Миколаївщини була не на користь жінок. Наприкінці ХІХ століття більшість чоловічого населення мала гарантований державою заробіток та пенсійне забезпечення для родин у разі трагічного випадку, а жіноча частина, якщо й зрівнялась за чисельністю, ментально все ще сприймалася як «окраса» і лише в приватній зоні. Тож більш ідеальних умов для збереження патріархального порядку в суспільстві годі шукати. Як і в інших регіонах імперії, тут з кінця ХVІІІ століття засновувались освітні заклади для різних верств населення, однак вони мали один напрям – військово- морський, де навчатись мали можливість лише чоловіки. На заваді розвиткові жіночої освіти стала й велика частка євреїв серед мешканців регіону, бо іудейська громада сприйняла важливість її тільки на початку ХХ століття. Однак коли у 1913 р. багатонаціональна миколаївська громада домоглась відкриття вищого навчального закладу, жінки, на жаль, в ньому не мали права навчатись. До того ж у другій половині ХІХ століття традиційні галузі жіночої зайнятості (ткацтво та килимарство) зійшли нанівець, а альтернативи не з’явилось. Відповідно через економічні чинники не було умов для суттєвої фемінізації найманої праці в містах Миколаївщини. У результаті всіх наведених вище фактів перша хвиля фемінізму пройшла осторонь Миколаївщини, а решта емансипаторських хвиль все ж таки зачепили регіон. Зокрема, тут спостерігається український освітянський рух, проявом чого стало заснування «Просвіти», у роботі якої були залучені й жінки. Дещо більше зростання жіночого фактору відчувається в період Першої світової війни, коли через постійну мобілізацію чоловічого населення присутність жінок за межами домогосподарства починає сильно впадати у вічі. Однак етнопсихологічна особливість регіону все одно зберігається. Після закріплення влади більшовиків регіон потрапляє у вир «радянського фемінізму». Доводиться, що Миколаївщина пройшла особливий шлях трансформації від регіону з «подвійною» маскулінністю, з неприйняттям «жіночого питання» до більш емансипованого стану громади, в якій структура «радянського фемінізму» у вигляді жінвідділів знайшла свою нішу й створила фундамент для соціальної мобільності молодого покоління жінок.