Філософія дитиноцентризму: від І. Канта до В. Кременя

Анотація

У статті розглядаються особливості концепції дитиноцентризму на різних етапах розвитку суспільства, зокрема акцентується на виявленні та систематизації інформації щодо тенденцій дослідження дитини як самостійного, унікального елемента суспільної групи. Розглядається концепт свободи як ключова характеристика гармонійного природного розвитку дитини. Ретроспективний аналіз джерел дозволив простежити динамічність розвитку дитиноцентризму як філософської та педагогічної концепції, з опертям на погляди таких фахівців, як: Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Песталоцці, І. Кант, Г. Сковорода, К. Ушинський, Л. Виготський, В. Сухомлинський, А. Макаренко, А. Дістервег, Д. Дьюї, М. Монтессорі, В. Преєр, Я. Корчак, М. Мід, В. Кремень. На основі комплексного міждисциплінарного аналізу прояснюються відмінності між концепціями філософів, психологів та педагогів в аспекті критичного осмислення теоретичних конструктів, узагальнюється історичний досвід суголосно зазначеному міждисциплінарному питанню. Виявляються та описую- ться ключові характеристики дитиноцентризму. Обґрунтовується ідея дитиноцентризму як провідна ланка гуманізму, потреба в якій є нагальною для сучасного етапу розвитку суспільства в контексті глобальних змін та агресії Російської Федерації щодо України.