Історичний вимір духовності

Анотація

У статті розглядається проблема визначення загальноісторичного рівня розвитку духовності з метою осягнення її універсального філософського смислу, ролі в долі цивілізації. Автор виділяє психологічний, психолого-педагогічний, психолого-соціальний, соціально-психологічний та аксіологічний рівень аналізу, які застосовуються сучасними дослідниками. З метою виявлення найзагальнішого рівня аналізу – соціального автор застосовує діалектичний підхід, розглядає духовність в історичному русі, тобто як історичне поняття. У пошуках методології наукового дослідження автором виявлені певні недоліки загальноприйнятих світоглядних підходів: матеріалізму, суб’єктивного та об’єктивного ідеалізму. Визначається, що певну роль інтегративного підходу може здійснити звернення до категорії «цивілізація», яка поєднує матеріальні та духовно-культурні складники, є підґрунтям виявлення екоантропологічного підходу. Застосування екоантропологічного підходу дає можливість виділити основні історичні типи цивілізаційної діяльності людства – освоєння, підкорення й одухотворення природи, та відповідні їм історичні типи цивілізації: космогенну, техногенну та антропогенну. Автор робить висновок про те, що історичні типи духовності відповідають цим типам цивілізаційного устрою, та вказує на їх зв’язок з відповідними типами духовного устрою – катарсичної, інноваційної та інтелектуально-моральної духовності. Розкривається історичне завдання кожного типу духовності стосовно людини: створення людського в людині, розвиток та удосконалення людини, реалізація людиною власної місії або покликання людини у Всесвіті. Інтелектуально-моральна духовність має первинне завдання: гармонізувати цивілізаційний розвиток на зламі тисячоліть, усі складники антропо-інфо-техно-екосфери, забезпечити створення справжнього технотронного суспільства, трансформацію до планетарно-космічної в найбільш загрозливий час існування людства. Робиться висновок про те, що нова форма не скасовує стару взагалі, а народжується на її основі, але визначає нові пріоритети існування, стратегії розвитку нової цивілізації. Розвиток нових типів духовності стає когерентним стосовно розвитку матеріальних утворень Всесвіту, форм руху матерії (фізичної, хімічної, біологічної, соціальної), що може розглядатися як подальший крок у розвитку теорії глобального еволюціонізму.