Сучасні підходи до розробки типології неявних знань
DOI:
https://doi.org/10.15421/272302Анотація
Неявна складова пізнання присутня в усіх без винятку видах людської діяльності – як в інтуїтивних діях «на рівні живої істоти», так і у специфічно людській діяльності – пізнавальній, практичній, творчій. Тому дослідження проблеми імпліцитного знання зали- шається актуальним для сучасної теорії пізнання та епістемології. Мета роботи – пошук загальних принципів підходу до розробки типології неявного знання на основі аналізу існуючих типологій. Для досягнення мети використовуються історико-генетичний та порівняльний методи. Розглядаються типи неявних знань, які запропоновані до нашого часу різними дослідниками: передумовні, практично-діяльнісні, ціннісно-оцінювальні, периферичні, інструментальні, парадигмальні та антипарадигмальні, витіснені, контекстні, редуковані, асоціативні тощо. Кожен з цих типів піддається аналізу, результатом якого стає висновок про відсутність єдиного принципу в розробці подібних типологій, єдиного критерію для виокремлення того чи іншого типу. Доведено, що недосконалість запропонованого переліку полягає насамперед в його лінійній структурі, яка не дозволяє врахувати всі реально існуючі взаємозв’язки між різними типами неявних знань. Розв’язати цю проблему можливо завдяки використанню багаторівневої схеми, у якій знайде своє відображення як специфіка кожного виду, так і відносини між ними, а також, що не менш важливо, особливості походження цих різновидів. На першому етапі розробки такої ти- пології ми пропонуємо використовувати дихотомічний принцип, який дозволяє робити послідовні кроки в процесі поділу неявних знань. Також звертається увага на ті різновиди неявних знань, які взагалі не стали об’єктами наукових або філософських досліджень. Це успадковані неявні знання, що мають біологічну природу, позаособистісні форми неявних знань, а також неявні знання, які пов’язані з функціонуванням природних мов. Ці та інші гіпотетичні пропозиції потребують подальшого глибокого дослідження та можуть стати основою для розробки повної типології неявних знань.