«Odvertyj lyst do vsix» Сергія Пилипенка. Латинізація української писемності в добу національного відродження

Анотація

Важливим етапом в історії України ХХ століття є українське національне відродження, одним із центрів якого був Харків як призначена більшовиками столиця УРСР. Поети, письменники, художники, музиканти та інші митці, як представники національної еліти, відігравали ключову роль у відродженні української самоідентифікації під час складних політичних процесів першої третини минулого століття. Творчі об’єднання талановитої молоді були рушійною силою українського ренесансу. Серед плеяди українських літераторів того часу чільне місце займав Сергій Володимирович Пилипенко – відомий письменник, редактор багатьох українських газет, байкар, фундатор спілки селянських письменників «Плуг». Його інтелектуальну спадщину становить велика кількість статей, рецензій, байок та оповідань. Окрім письменницької діяльності, Сергій Пилипенко також відомий як громадський діяч. Однією з його громадських ініціатив була ідея про переведення української писемності з кирилиці на латину. Пропозиція письменника здобула висвітлення саме в період реалізації проєкту більшовицької влади СРСР щодо переведення мов народів на латинську абетку. У статті розглянуто причини і мотиви радянського керівництва щодо переведення мов та пропозицію Сергія Пилипенка щодо переведення на латину саме української абетки. Запит діяча відрізнявся від офіційного курсу політики більшовицької влади. Державна політика переведення писемності різних народів зазнала поразки через низку різноманітних причин, в тому числі і економічних. А пропозиція українського письменника викликала дискусію серед кола спеціалістів та стала предметом наукового обговорення. Однак Всеукраїнська правописна комісія не підтримала латинізацію української абетки. Питання, порушене Сергієм Пилипенком в 1923 році, залишається актуальним і в часи новітньої української історії. Час від часу ідея переведення української абетки на латину виникає як громадська ініціатива, здебільшого працівників культури або освіти. Уніфікація писемності може стати перспективою інтеграції з країнами світу, що використовують латину в писемності, але може стати і проблемою як загроза втрати самобутності української мови. Нині питання не порушене офіційно на державному рівні і вимагає ретельного дослідження кола істориків, мовознавців, культурологів тощо.