Академік Олексій Борисяк – подвижник науки. До 150‑річчя від дня народження

Анотація

Розглянуто погляди відомих вчених у галузі палеонтології та їх порівняння з концепцією цього напряму науки О. О. Борисяка та його подвижницьку діяльність. Акцентовано вузлові дати його життя і діяльності. Обговорено нові аргументи щодо концепції палеозоології, яку розробляв О. О. Борисяк. Олексій Олексійович Борисяк (1872, Ромни, Полтавська губернія – 1944, Москва) – вчений-палеонтолог та геолог, академік АН СРСР (1929), лауреат Сталінської премії II ступеня (1943). Засновник та перший директор Палеозоологічного (з 1936 р. Палеонтологічного) інституту АН СРСР. Народився в родині межового інженера, який часто переїжджав у межах імперії. 1883 р. вступив у класичну прогімназію м. Брест-Литовська. 1892 р. закінчив самарську гімназію із золотою медаллю. 1896 р. закінчив Гірничий інститут у Санкт-Петербурзі. 1897–1898 рр. прослухав курс зоології у професора В. Т. Шевякова та пройшов великий біологічний практикум у М. М. Римського-Корсакова. Фактично це була друга вища освіта біологічного фаху. 1896–1932 рр. працював у Геологічному комітеті, де очолював палеонтологічний відділ. 1897–1899 рр. від Геологічного комітету здійснив геологічну зйомку північно-західної околиці Донецького кряжу. 1900 р. разом із К. К. Фохтом проводив дослідження Криму для укладання Кримського аркуша Міжнародної геологічної карти Європи. 1911– 1930 рр. професор та завідувач кафедри історичної геології Гірничого інституту, багато займався палеонтологічною колекцією у музеї інституту. 1930 р. з ініціативи О. О. Борисяка було створено Палеозоологічний інститут АН СРСР (з 1936 р. Палеонтологічний), директором якого вчений залишався до кінця життя. 1939 р. заснував кафедру палеонтології у Московському університеті. Керівник вітчизняної школи палеонтології хребетних. Основні праці присвячені вченню про фації, питанням загальної палеонтології, вивчення юрських молюсків, палеонтології хребетних. Розглядав історію Землі як єдиний закономірний процес розвитку фізико-географічних умов та органічного життя. Головний редактор журналів «Природа» (1931–1935) та «Доповіді Академії наук» (1933–1936).