Формування напрямів досліджень академіка М. П. Барабашова

Анотація

У межах дослідження наукової біографії видатного українського астронома, планетолога, академіка АН УРСР М. П. Барабашова розглянуто активність ученого у початковому періоді наукової діяльності (1910–1922 рр.). Метою роботи є узагальнення результатів комплексного історико-наукового дослідження формування напрямів дослідницьких інтересів академіка М. П. Барабашова в означений період. З’ясовано, що упродовж цього етапу відбулося становлення М. П. Барабашова як ученого, сформувалися основні тематичні напрями його подальшої дослідницької роботи, пов’язаної із вивченням Сонця, Місяця, Марса, Венери, Юпітера, Сатурна, хоча він також приділяв увагу дослідженню нових та змінних зір, спостерігав метеори та комети. Проаналізовано шляхи творчих аматорських пошуків астронома, які на той час відбувалися навіть через помилкові уявлення про природу окремих астрономічних явищ. Встановлено, що подальший розвиток науково-прикладних інтересів астронома, закладених ще у 1910‑х роках, реалізувався в зародженні наукової школи планетознавства, об’єктами дослідження якої стали Місяць, Сонце та планети. З початком космічних досліджень Сонячної системи результати діяльності цього наукового колективу отримали міжнародне визнання, що загалом сприяло затвердженню Харківської астрономічної обсерваторії як центру планетних досліджень у колишньому СРСР. Деякі з наукових ідей та гіпотез М. П. Барабашова щодо інтерпретації результатів обсервацій, отриманих ним у досліджуваному періоді, у подальшому були підтверджені під час вивчення Місяця за допомогою космічних апаратів. Передбачається, що матеріали проведеного дослідження будуть використані в науково-дослідній роботі, присвяченій відтворенню повної наукової біографії академіка М. П. Барабашова.