Меморіалізація травми в міському просторі Харкова

Анотація

Метою дослідження є визначення основних стратегій меморіалізації травматич- ного досвіду: як минулого, так і сучасного, – в ландшафтному просторі міста. Для цього проаналізовані монументальні композиції, що влаштовують як місця пам’яті та скорботи, а також – практики комеморації, спрямовані на вшанування пам’яті й закарбування колек- тивної травми. Наукова новизна полягає в застосуванні аналізу символічно-просторового й монументального означення травм у ландшафті м. Харкова, їхнього мистецько-культурного потенціалу та політичного змісту. В міському ландшафті за роки незалежності до місць пам’яті Другої світової війни додалися меморіали жертвам Голодоморів, афганської війни та Чорнобильської катастрофи. Колективні травми сучасності, спричинені російською агресією, ще усвідомлюються соціумом, однак їхня масштабність викликає потребу в облаштуванні місць пам’яті та скорботи, збереженні пам’яті про героїв і жертв у місь- кому просторі, влаштуванні заходів з їхнього вшанування. Одним із способів артикуляції травми можна вважати влаштування мистецьких ініціатив – стріт-арту чи перформенсів, що доносять глибину травми та є одним із засобів її осмислення, прийняття й подолання. Процес встановлення меморіальних об’єктів або здійснення топонімічних змін у місті вирізняється ситуативністю та непланомірністю, хоча ініціативи й активність громад- ських організацій засвідчують посилення їхньої ролі в процесі меморіалізації травми. Складність і невизначеність меморіалізації спричинена й тим фактором, що українське суспільство досі не ступило на шлях подолання травми, а намагається її осмислити, перебуваючи всередині.