Колегія Павла Галагана в мемуаристці Андроника Степовича

Анотація

Автори статті досліджують мемуарну спадщину філолога-славіста й педагога Андроника Степовича (1857–1935), присвячену історії Колегії Павла Ґалаґана в Києві. Метою розвідки є порівняльний аналіз кількох спогадів А. Степовича, об’єднаних темою Колегії в реаліях суспільно-політичного життя Києва доби юності автора – 70‑х рр. XIX ст. Наукова новизна публікації полягає в комплексній характеристиці джерел, ще оста- точно не запроваджених у науковий обіг. Для історико-контекстуального аналізу спогадів використано споріднені з ними за проблематикою документи з Ґалаґанівського архіву. Джерела опрацьовано з використанням методу проблемної хронологізації та компаратив- ного підходу. Спогади розглянуто відповідно до двох періодів діяльності А. Степовича з вивчення історії навчального закладу та біографії його засновника – Григорія Ґалаґана – 1890‑ті – 1900‑ті та 1920‑ті рр.. Текстуально проаналізовано два тексти – фрагментований опис подій останнього року навчання А. Степовича в Колегії та мемуарний нарис «З пер- ших років Колегії Павла Ґалаґана». Спогади містять факти, що ілюструють виклики, які постали перед навчальним закладом у перші роки його існування. Ці тексти, за сюжетами й проблематикою, автори порівнюють із іншими мемуарними нотатками А. Степовича, створеними впродовж 1920‑х рр. Аналізованими текстами є: «Зі спогадів про “Стару громаду”» й «З студентських настроїв 70‑х років». Зроблено висновок щодо концептуаль- ного сенсу спогадів А. Степовича. Тексти створюють позитивний образ закладу та його фундаторів і попечителів – Григорія та Катерини Ґалаґанів. Вони також свідчать про те, що, в інтелектуальній та ідеологічній ситуації 1920‑х рр., А. Степович прагнув включити спадщину колегії до національного наративу.