Ядерний тезаурус метакогнітивної антропометрії / людиномірності

Анотація

Актуальність проблеми полягає в зростаючому розриві фізіо-біологічної бази людини, як фундаментальної природи реальності людської свідомості та поведінки (притаманної гармонії констант біосфери планети Земля), та інформаційної складової людини, що підвладна їй і зазнає стрімкого вдосконалення. Сучасна наука переживає кризу організації наукових знань, пов’язану з надмірністю інформації за відсутності відповідності принципам гуманістичної моралі. Важливою новою якістю людини для адаптації до нових безпрецедентних умов метакомунікації та подолання ризиків само- руйнування/самознищення є метакогнітивність як здатність до спостереження, аналізу та усвідомлення свого алгоритму пізнання для формування індивідуальної карти уявлень, що є основою світогляду – унікальної ментальної призми, через яку людина здійснює самоідентифікацію/самовизначення та визначає середовище свого буття. У формуванні карти уявлень, що перетворюється на іманентну реальність, вирішальну роль відіграє тезаурус – скарбниця слів/найменувань, якими людина називає численні феномени до- вкілля, що розрізняє її розум. Від ясності смислу та моральних засад слів/найменувань, якими користується людина для постійного коригування карти уявлень, і залежить якість постійно створюваної нею реальності. Тут є два варіанти: або створювати достаток/ процвітання/світло, або – дефіцит/страждання/руйнування. Мета статті – показати ви- рішальну роль тезаурусу в механізмі формування реальності як іманентної (притаманної людині) сутності, обґрунтувати й створити ядро тезаурусу (вербальна множина слів) як формальну систему метакогнітивної координації, орієнтації та навігації індивідуальної й колективної людської поведінки, тобто метакогнітивного діапазону, в якому наука надає нам розуміння реальності нашої поведінки, її раціональності й ірраціональності, доцільності та способів подолання ризиків самознищення. Основні результати. Обґрунтовано мета- когнітивну природу Тезаурусу та визначено його роль у житті людської істоти – генерацію складності, в якій перебуває людина, та організацію освоєння нової складності. Виявлено космологічну роль феномену тезаурусу. Виокремлено й обґрунтовано фізіо-, біо-, психо-, соціо-, поліприроди людської істоти в їхній єдності. Обґрунтовано структуру та принци- пи формування тезаурусу метакогнітивної людиномірності в єдності рівнів емоційного реаґування (основними, культуральними та коґнітивними емоціями), виявлено необхідну та достатню умови фільтрації та включення слів до ядра тезаурусу. Єдина точка цілеви- значення робить людські дії осмисленими – це гуманізм, в ім’я людини, в ім’я найвищої цінності – людського життя. Представлено практичне значення пропонованої системи пізнання та його практичне застосування. Сформовано ядро тезаурусу метакогнітивної людиномірності із замиканням на відкритість.