Прояви антисемитизму у вищих навчальних закладах УСРР (1920–1930 рр.)

Авторы

  • О. Л. Рябченко Кафедра всесвітньої історії, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-1249-2482
  • О. С. Гончарова Кафедра історії України, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-8697-3211

DOI:

https://doi.org/10.15421/272029

Аннотация

Досліджено форми та найпоширеніші прояви антисемітизму у вищих навчальних закладах УСРР. Здійснено аналіз лексики, яка використовувалась для характеристики антисемітських настроїв та боротьби з ними. Дослідження проводиться в методологічних рамках історії повсякденності і побудовано на зведеннях і оглядах ОГПУ, протоколах партійних і комсомольських зборів, матеріалах періодики і его-документах. Зазначено, що перші десятиліття радянської влади в Україні характеризуються різким спалахом антисемітських настроїв. Цей феномен пов’язується із такою специфічною рисою антисемітизму як укоріненість його у глибинах масової свідомості. Тому і в перші радянські десятиліття, і сьогодні люди схильні обвинувачувати євреїв у економічних труднощах чи своїх невдачах. Виділяються дві форми антисемітизму: активно-свідомий і несвідомий. Аналізуються найпоширеніші його прояви: образливі вислови у повсякденному спілкуванні; звинувачення євреїв у труднощах, які переживали у ті часи усі громадяни; розповсюдження чуток про привілеї, які ніби існують для євреїв; питання про введення відсоткової норми для євреїв при вступі до інститутів; розповсюдження анекдотів, листівок та антисемітських віршів; побиття євреїв. Оскільки антисемітизм вважався одним із проявів контрреволюційної пропаганди та загострення класової боротьби у радянському суспільстві, то хуліганські вчинки за традицією кваліфікувалися як результат «засміченості» вищих навчальних закладів «класово-ворожими елементами».

Опубликован

2021-01-13